Ставка була побудована приблизно за 8 км на північ від Вінниці, праворуч від шосе Вінниця-Житомир, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м. Її територія складалася з двох зон: основної і центральної. Центральна зона була огороджена дротяною сіткою заввишки 2,5 м, над нею натягнуто 2 ряди колючого дроту. На північній околиці лісу збудовано електростанцію, а на березі Південного Бугу — станцію водогону. Навколо лісу, на високих деревах, через кожні 200 м встановлено стаціонарні спостережні пости. На узліссі споруджено велику кількість наземних постів, укріплень, дзотів, кулеметних гнізд, позицій для польових гармат.

 Навколишні поля охоронялися численними патрулями. З півдня, на вигоні, був розміщений невеликий аеродром для літаків зв’язку. З повітря ставку охороняли батареї зенітних гармат, а також винищувачі з Калинівського аеродрому. Ставка мала телефонний зв’язок із Берліном, Вінницею, ставкою Г. Герінга, аеродромом у Калинівці тощо. У центральній зоні розміщувались: будинок А. Гітлера з бомбосховищем, будинок М. Бормана, загальний бункер, будинки служби безпеки, генералів, керівників збройних сил, персональних ад’ютантів, секретарок, преси, слуг; лазня і перукарня, вузол зв’язку, готель, казино, басейн.

Європейська площа з вежею Артинова  — площа з пішохідним рухом у центрі міста, посеред якої стоїть вежа, що колись була водонапірною, а нині є символом Вінниці, її візитівкою.

 Довкола площі в самому центрі міста розташований парк, що є одним із найулюбленіших місць для відпочинку. 

 На Європейській площі часто можна послухати молоді музичні колективи, під час фестивалів і святкувань тут розгортаються тематичні локації, а гуляти парком — суцільне задоволення будь-якої пори року. Тричі на день із вежі лунає мелодія легендарного «Щедрика» М. Леонтовича, що уславила композитора на весь світ.

Вежа зведена в 1911 році по проєкту архітектора Григорія Артинова. Спочатку використовувалась як водонапірна вежа і каланча, а головний міський годинник на фасаді мав надавати їй подоби ратуші. За більше ніж сто років існування вежа виконувала різні функції та змінила багатьох мешканців. Наразі це домівка музею воїнів Вінниччини та Подільського туристично-інформаційного центру.

 Вежа внесена до переліку міської символіки і доступна для відвідувачів (включно з оглядовим майданчиком).

Загальна висота споруди — 41 м. Товщина стін у межах 1-го поверху сягає 2 м, поступово зменшуючись до 1,5 м на рівні 5-го поверху. Такий запас міцності конструкції був продиктований необхідністю витримати не лише масу споруди, але й додаткову масу води, яка зберігалася в резервуарах на рівні 6-го поверху.

Вулиця Миколи Оводова — названа на честь міського голови, який керував Вінницею з 1899 по 1917 рік.

Обома кінцями впирається в річку Буг. Тут є будівлі імперської та радянської доби. Будинок №1 — це маєток одеського купця, грека за походженням, Камбарі (Кумбари). Від маєтку до річки ведуть гранітні східці, також на схилах розбито парк з оглядовим майданчиком. Вся ця місцевість створена на честь загиблої дочки купця і називається Кумбари. Навпроти, на іншому березі річки, зведено храм із парком довкола. У минулому тут курсував пором. Сьогодні береги поєднали трохи вище за течією Київським мостом. 

З іншого кінця вулиці Староміський міст. Де в часи Другої світової війни був пантоний мість.

Вулиця проходить через Європейську площу з вежею Артинова — символом міста Вінниця.

На світлинах  місце де  в 1944 році діти вийшлі з двору та направились вгору до центральної площі міста під час параду.

 Сабарів — мікрорайон Вінниці, розташований на півдні міста, біля Південного Бугу. Колись як приміське село Сабарів згадується в документах ще литовської доби. Тут знайшли залишки найдревнішого поселення на території Вінниці — Сабарівське городище скіфської культури, що належить до VI–IV ст. до н.е.